Основним юридичним результатом у таких справах є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Це не абстрактна мета, а конкретний правовий механізм, який усуває підставу для примусового стягнення. Фактично йдеться про припинення дії інструмента, за допомогою якого кредитор здійснює стягнення коштів у позасудовому порядку.
У разі ухвалення судом такого рішення виконавче провадження втрачає свою правову основу. Це створює підстави для фактичного скасування (закінчення) виконавчого провадження, зняття арештів з рахунків та майна боржника, припинення списання коштів та усунення інших обмежень, застосованих у межах примусового виконання. Саме цей результат зазвичай є найбажанішим для боржника, оскільки він безпосередньо впливає на можливість вільно користуватися власними коштами, розпоряджатися майном та повернути контроль над фінансовою ситуацією.
Водночас такий результат досягається не автоматично, а виключно за наявності юридичних підстав, які суд визнає обґрунтованими. Суд перевіряє, чи були дотримані вимоги закону під час вчинення виконавчого напису, чи існували умови для застосування цього механізму та чи відповідають подані документи встановленим критеріям. Саме від якості правової позиції та доказової бази залежить, чи буде цей результат досягнутий у конкретній справі.
Щоб зрозуміти, наскільки цей результат можливий саме у вашій справі, необхідно оцінити документи, обставини та судову практику. Без такого аналізу будь-яке звернення до суду буде лише витратами, а не зваженим рішенням.