Воєнний стан суттєво вплинув на всі сфери життя, включаючи кредитні відносини. Здавалося б, у час війни банки мали б поставити стягнення боргів на паузу, з огляду на складну економічну ситуацію та масову втрату доходів громадян. Проте реальність демонструє іншу картину: навіть у таких умовах фінансові установи продовжують вимагати повернення заборгованостей, особливо за кредитними лімітами та споживчими кредитами.
Банки мотивують свої дії тим, що вони також є учасниками економіки, які зобов’язані виконувати свої фінансові зобов’язання перед вкладниками. Кредитні ліміти, надані клієнтам, зазвичай не мають заставного забезпечення, а отже, для банку це високоризиковий продукт. Відсутність своєчасних платежів за такими кредитами створює фінансовий тиск, який банки компенсують, використовуючи всі законні методи стягнення боргів.
Крім того, для багатьох фінансових установ відсотки за кредитами є одним з основних джерел доходу. Втрата таких надходжень безпосередньо впливає на їхню стабільність. Саме тому навіть під час війни банки продовжують активну роботу зі стягнення боргів. Телефонні дзвінки, повідомлення, передача справ колекторським компаніям — це лише перші кроки. Якщо жоден із цих методів не спрацьовує, фінансова установа переходить до судового розгляду, де рішення ухвалюється на її користь у 9 з 10 випадків.