ЮРИДИЧНИЙ БЛОГ

Повернути борг через суд: як це працює на практиці

Спочатку — прохання про допомогу, вдячність і обіцянки повернути борг. Потім — тиша: дзвінки без відповіді, повідомлення без реакції. А згодом — типове: «Доведіть, що я щось винен». Такі ситуації трапляються регулярно, але не є безвихідними. У цій статті адвокат пояснює, як через суд змусити боржника повернути позичені кошти.

Автор: Микита Чубенко, адвокат

Повернення боргу через суд: з чого почати?

Повернення боргу через суд починається з підготовки позовної заяви. Це ключовий процесуальний документ позивача: у ньому викладаються обставини спору, правова позиція та чіткі вимоги до боржника. У заяві необхідно конкретно зазначити, коли, за яких обставин і в якій сумі були передані кошти, а також на якій підставі заявлено вимогу про їх повернення.

Якість позовної заяви безпосередньо впливає на старт і темп справи. Якщо позов не відповідає вимогам до форми та змісту, суд залишає його без руху і надає строк для усунення недоліків. Якщо недоліки не усунуто у встановлений строк, позовну заяву повертають, і її доводиться подавати повторно. Це втрата часу на етапі, коли затримка працює проти позивача.

Окреме значення має підготовка доказів. Перед поданням позову їх потрібно перевірити на належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємозв’язок у сукупності. Документи мають бути оформлені та подані у процесуально належній формі, а пакет матеріалів — підготовлений для всіх учасників справи. За потреби на цій стадії також вирішується питання про залучення третіх осіб.

Практичний висновок простий: підготовка позову — не технічна формальність, а фундамент усього процесу. Чим якісніше підготовлено позовну заяву та доказову базу, тим вищі шанси на успішне повернення боргу. Лише після належної підготовки позовної заяви та додатків позов доцільно подавати до суду за правилами підсудності, встановленими процесуальним законом.

Відкриття провадження

Після подання позовної заяви до суду та її реєстрації, визначається суддя за допомогою автоматизованої системи розподілу справ. Після цього матеріалам присвоюються єдиний унікальний номер судової справи та номер провадження, і справа передається визначеному судді. Це технічна стадія, але саме з неї починається формальний рух справи в межах конкретного судового провадження.

Надалі суддя перевіряє, чи відповідає позовна заява вимогам процесуального закону. Якщо позов оформлено належним чином, суд постановляє ухвалу про відкриття провадження. Якщо виявлено недоліки, заяву залишають без руху та надають строк для їх усунення. Якщо недоліки не усунуто у встановлений строк, позовну заяву повертають позивачу.

На практиці помилки саме на цій стадії часто призводять до втрати часу і можуть істотно ускладнити реальне повернення боргу. Поки позов не прийнято до розгляду, боржник може відстежувати інформацію про рух справи у відкритих судових реєстрах і, розуміючи перспективу судового спору, вживати дій для відчуження майна.

Саме тому критично важливо діяти процесуально точно вже на старті: подавати належно підготовлений позов і, за наявності підстав, одночасно заявляти клопотання про забезпечення позову, зокрема про накладення арешту на майно боржника. Такий підхід зменшує ризик виведення активів і підвищує шанси на фактичне виконання майбутнього рішення суду.

Як відбувається розгляд справи у суді

Підготовкою та поданням позовної заяви судовий процес не завершується. Після відкриття провадження та отримання копії позову відповідач (боржник) має право подати відзив, тобто свої заперечення проти заявлених вимог. Подальший перебіг розгляду значною мірою залежить від того, яку саме позицію обере відповідач.

На практиці зміст відзиву може бути різним. В одних справах боржники заперечують факт отримання коштів, в інших — посилаються на нібито примус під час складання розписки. Приклади з нашої практики:

У межах розгляду справи зазвичай доводиться подавати відповідь на відзив, заявляти клопотання, надавати додаткові пояснення та заперечення на доводи боржника. Кожна процесуальна дія має бути вчасною, а кожен аргумент — чітко сформульованим і підтвердженим належними доказами.

Під час розгляду справи суд керується законом і оцінює, наскільки доведені обставини, на які посилається кожна сторона. Тому результат у справі напряму залежить від якості правової аргументації, знання матеріального і процесуального права та здатності відстоювати і послідовно доносити свою позицію на кожній стадії процесу.

Отримати консультацію адвоката Написати адвокату в телеграм

Виконання рішення суду про повернення боргу: примусові заходи

Якщо під час судового розгляду позовні вимоги доведені належними та допустимими доказами, а правова позиція є обґрунтованою, суд задовольняє позов і ухвалює рішення про стягнення боргу. Після набрання рішенням законної сили воно є обов’язковим до виконання. Якщо боржник не виконує його добровільно, стягнення відбувається примусово в межах виконавчого провадження.

Суть виконавчого провадження полягає в примусовому виконанні рішення суду та застосуванні до боржника встановлених законом обмежень. Для боржника це означає:

списання коштів і блокування рахунків;
оголошення транспортних засобів у розшук;
встановлення обмеження у праві виїзду за кордон;
звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи;
опис та примусова реалізація майна боржника через електронний аукціон.

На практиці арештоване майно боржника реалізується через електронні торги, а кошти з таких торгів — направляються на погашення боргу. Переглянути, як це відбувається, можна на платформі ДП «СЕТАМ». Варто враховувати, що реалізації підлягають не лише нерухомість чи транспортні засоби, а й інше майно боржника: побутова техніка, електроніка, окремі предмети побуту та інше майно, на яке законом допускається звернення стягнення.

На практиці виконавче провадження може тривати до тих пір, поки боржник не поверне заборгованість, встановлену рішенням суду. Саме тому після відкриття виконавчого провадження борг набуває реальних юридичних наслідків. Усе це підтверджує практичний зміст виконавчого провадження: за наявності підстав майно боржника може бути реалізоване для погашення заборгованості, крім майна, на яке законом заборонено звертати стягнення.

Ми супроводжуємо справи про повернення боргу на всіх етапах — від подання позову до ініціювання та контролю виконавчого провадження, аж до фактичного виконання рішення суду. Отримайте консультацію адвоката: проаналізуємо вашу ситуацію, визначимо оптимальний порядок дій, укладемо договір і розпочнемо роботу.

Отримати консультацію адвоката Написати адвокату в телеграм

У боржника нічого немає: чи варто починати процес?

На старті багато кредиторів сумніваються, чи варто починати процедуру стягнення, якщо боржник не працює, не отримує офіційного доходу та не має ліквідного майна, яке можна швидко реалізувати. Такі сумніви зрозумілі: зовні ситуація часто виглядає як безперспективна, проте на практиці саме очікування та відкладення рішення найчастіше працюють на користь боржника, оскільки спливає строк позовної давності, втрачаються докази і т.д.

Важливо враховувати, що у справах про стягнення боргу ключовим є не лише поточний фінансовий стан боржника, а й правильна процесуальна послідовність дій кредитора. Якщо ця послідовність вибудувана вчасно, кредитор отримує юридичний інструмент довгострокового впливу, який зберігає практичну цінність навіть тоді, коли швидкого результату немає. Нижче — приклади з адвокатської практики, які показують, чому починати процедуру стягнення доцільно навіть у складних, на перший погляд, обставинах.

Випадок з практики: поділ майна

Боржник протягом восьми років ухилявся від виконання рішення суду: активи фактично реєструвалися на цивільну дружину, що суттєво ускладнювало реальне стягнення. Зовні це виглядало як типова модель уникнення відповідальності, коли майно фактично існує, але юридично не належить боржнику.

Ситуація змінилася, коли між ними виник спір і розпочався поділ спільно набутого майна. У результаті цієї процедури частину майна було зареєстровано безпосередньо за боржником, що дало можливість звернути на нього стягнення в межах виконавчого провадження та погасити заборгованість.

Випадок з практики: спадщина

В одній зі справ боржник не сплачував борг протягом чотирьох років. Поки він уникав виконання, кредитор послідовно пройшов юридичну процедуру: отримав судове рішення, ініціював виконавче провадження та підтримував його в активному стані.

Ситуація змінилася, коли постало питання оформлення спадщини: вартість спадкового майна була приблизно утричі більшою за суму боргу. Фактично боржник опинився перед вибором: або відмовитися від економічно вигідного активу, або прийняти спадщину і погасити заборгованість за рахунок частини цього майна. У підсумку частину спадкового майна було реалізовано, а борг повернуто в межах виконавчого провадження.

Практичний висновок

Важливо розуміти: відсутність швидкого результату не означає відсутність результату взагалі. Практика показує, що життєві обставини змінюються: з’являються доходи, активи, майнові права, спадкові питання, потреба у відчуженні майна, відкритті рахунків, поїздках або інших юридично значущих діях, де наявність боргу вже неможливо ігнорувати. Тому вирішальним є не поточна платоспроможність боржника, а своєчасно ініційована процедура примусового стягнення.