Правова позиція формувалася з урахуванням того, що факт укладення договору позики підтверджувався письмовим доказом — оригіналом боргової розписки, складеної власноруч боржником. Саме наявність у клієнта оригіналу вказаного документа свідчило про невиконання грошового зобов’язання, що прямо встановлено положеннями цивільного законодавства.
При підготовці позову було зосереджено увагу на правовій природі договору позики, допустимості розписки як доказу її надання. Окремо було обґрунтовано право кредитора на стягнення процентів за користування грошовими коштами.