Розлучення якщо є діти: як проходить процес?

У сімейному праві довгі роки діяла норма, яка фактично унеможливлювала розірвання шлюбу під час вагітності або до досягнення дитиною одного року. Подати позов у цей період можна було лише у виняткових випадках, коли існували загрози для безпеки одного з подружжя чи дитини. Такий підхід був усталеним і фактично визначав порядок припинення шлюбних відносин протягом десятиліть.

Наприкінці 2024 року законодавець змінив цей підхід. Після набрання чинності Законом № 4073-IX оновлено статті 110–111 Сімейного кодексу, і обмеження, пов’язані з вагітністю або віком дитини, були повністю виключені. Сьогодні позов про розірвання шлюбу може подати будь-хто з подружжя у будь-який момент, а період вагітності чи перший рік життя дитини більше не є перешкодою для звернення до суду.

Разом із тим порядок припинення шлюбу лишається незмінним. Якщо спільних дітей немає, шлюб може бути розірваний у відділі ДРАЦС.
Якщо є неповнолітня дитина, розірвання відбувається виключно в судовому порядку. У межах такої справи суд встановлює лише факт неможливості подальшого спільного життя, а інші питання, пов’язані з дитиною, вирішуються окремо за наявності відповідних позовних вимог.

Таким чином, станом на сьогодні наявність дітей не впливає на можливість розірвати шлюб. Закон не містить жодних додаткових умов чи спеціальних строків, а процедура для всіх є однаковою. Наявність дитини впливає лише на форму розлучення — воно відбувається виключно через суд, але саме право на подання позову залишається відкритим для кожного із подружжя.

Якщо ви плануєте розірвання шлюбу під час вагітності або після народження дитини, вам потрібно виконати ту саму технічну дію, що й в інших випадках, — підготувати та подати позов до суду. Щоб правильно оформити документи та отримати відповіді на всі практичні питання, ви можете залишити заявку на консультацію адвоката нижче.

Поширеною є думка, що порядок розірвання шлюбу може залежати від кількості дітей у сім’ї. Батьки часто припускають, що розлучення з однією, двома чи трьома дітьми регулюється по-різному, або що більша кількість дітей створює окрему категорію справ чи додаткові процедурні вимоги. Насправді закон не містить жодних спеціальних правил, пов’язаних із кількістю дітей.

Ключовим фактором є сам факт наявності неповнолітньої дитини, а не їх кількість. Якщо у подружжя є хоча б одна дитина, розірвання шлюбу відбувається виключно в судовому порядку за загальною процедурою. Розлучення з двома чи трьома дітьми не створює додаткових юридичних перешкод і не змінює саму структуру процесу.

Складність може виникнути лише в тих випадках, коли між батьками є спір щодо місця проживання дітей, участі у вихованні чи порядку спілкування. Але навіть у такому разі кількість дітей не впливає на механізм розгляду справи. Суд оцінює кожну ситуацію індивідуально — умови проживання, можливості батьків, участь у вихованні та інтереси кожної дитини окремо, але робить це в межах однієї й тієї самої процедури.

Отже, розлучення з двома дітьми відбувається так само, як і з однією: потрібно підготувати позов, подати його до суду та пройти загальний порядок розгляду справи. Жодних додаткових труднощів або «спеціальних правил» у законі не існує.

Процедура розірвання шлюбу за наявності неповнолітніх дітей розглядається судом у загальному порядку. Закон передбачає орієнтовний строк — 60 днів із моменту відкриття провадження. У разі потреби суд може продовжити його ще на 30 днів. Це нормативна рамка, яка формально визначає темп розгляду таких справ.

На практиці строки можуть бути значно довшими. Судове навантаження в багатьох регіонах є критичним: на одного суддю припадає велика кількість справ, що призводить до затримок уже на початкових етапах. Крім того, на тривалість впливають технічні та процесуальні фактори — кількість учасників, потреба у надсиланні документів, подання клопотань чи уточнень.

Найбільше затримок виникає в ситуаціях, коли справа залишається без контролю. Рішення не ухвалюються через неотримання відповідачем копії позову, відсутність у суді знаків поштової оплати, несвоєчасні заяви про розгляд справи за відсутності сторони або інші формальні причини. Навіть одна така процесуальна деталь може відкласти розгляд на декілька тижнів або місяців.

Саме тому у справах про розлучення за наявності дітей важливо забезпечити постійний процесуальний супровід. Адвокат контролює строки, своєчасно подає всі необхідні документи, відстежує рух справи та реагує на кожну процесуальну дію суду. Це дозволяє пройти процедуру максимально швидко та без зайвих затримок.

Якщо вам потрібно розірвати шлюб у судовому порядку, ви можете залишити заявку на консультацію нижче. Під час консультації ви отримаєте відповіді на всі практичні питання та допомогу в підготовці документів і супроводі справи.

Питання визначення місця проживання дитини є окремим блоком сімейних правовідносин і вирішується лише з урахуванням інтересів дитини. У більшості випадків батьки можуть самостійно домовитися про те, з ким проживатиме дитина, як буде організоване її утримання та участь кожного з батьків у вихованні. Якщо спільної згоди немає, це питання розглядається в судовому порядку.

Після подання позову про розірвання шлюбу у вас фактично є два шляхи. Перший — включити вимоги щодо визначення місця проживання дитини до того самого позову. Такий варіант формально можливий, але на практиці він значно ускладнює та затягує процес. Справа про розлучення зазвичай розглядається швидше, оскільки в її рамках суд встановлює лише факт неможливості подальшого спільного життя. Натомість питання щодо проживання дитини є складнішим: воно потребує оцінки великої кількості обставин, подання доказів, можливого залучення органу опіки та піклування. Це призводить до того, що розгляд справи може тривати значно довше, і рішення про припинення шлюбу ви отримаєте пізніше.

Саме тому доцільніше подавати окремий позов щодо визначення місця проживання дитини або щодо стягнення аліментів. У такому випадку ви швидше отримаєте рішення про розірвання шлюбу, а питання щодо дитини буде вирішено в іншому провадженні, де суд зможе детально оцінити всі обставини.

Під час вирішення спору про місце проживання дитини суд бере до уваги умови, у яких проживає кожен із батьків, їхні можливості забезпечити належний догляд та розвиток, характер участі у вихованні, емоційний зв’язок з дитиною, стан здоров’я, матеріальне становище, режим роботи, а також поведінку батьків та наявність шкідливих звичок. Нерідко суд залучає орган опіки та піклування для проведення обстеження житлових умов, що також впливає на результат.

У практичному вимірі відокремлення цих позовів дозволяє уникнути затримок і отримати рішення про розлучення у значно коротший строк. А питання місця проживання дитини може бути вирішене більш ґрунтовно, з урахуванням усіх доказів та конкретної ситуації в родині.
Якщо ви перебуваєте у ситуації, коли розлучення неминуче і потрібно визначити подальші умови проживання дитини, консультація адвоката допоможе обрати оптимальний шлях, правильно оформити документи та мінімізувати ризики затягування процесу.

Розірвання шлюбу не змінює обсягу батьківських прав і обов’язків. І мати, і батько зберігають однаковий юридичний статус щодо дитини, незалежно від того, з ким вона фактично проживає. Це означає, що кожен із батьків має право на участь у вихованні, спілкування з дитиною, забезпечення її розвитку, прийняття рішень щодо освіти, лікування та інших важливих аспектів життя. Так само обидва батьки несуть однакові обов’язки — передусім щодо виховання, догляду та матеріального забезпечення дитини.

Якщо один із батьків проживає окремо, він не звільняється від обов’язку утримувати дитину. У разі відсутності добровільної участі у фінансовому забезпеченні аліменти можуть бути стягнуті в судовому порядку. Форма їх виплати може бути різною: це може бути тверда грошова сума, частка від доходу, придбання одягу, продуктів, оплата лікування чи навчальних потреб. Закон також передбачає можливість передати дитині нерухоме майно в рахунок виконання обов’язку щодо утримання до досягнення нею повноліття.

Після розлучення ключовим залишається принцип пріоритету найкращих інтересів дитини. Саме він визначає підхід судів та органів опіки у випадках спорів щодо участі у вихованні чи порядку спілкування. Якщо між батьками виникає конфлікт щодо цих питань, їх можна врегулювати шляхом переговорів, укладенням угоди або через судове провадження.

У багатьох випадках практична реалізація батьківських прав після розлучення вимагає чіткої правової позиції та правильно оформлених документів — особливо тоді, коли один із батьків створює перешкоди у спілкуванні, ухиляється від участі в утриманні або порушує домовленості. Юридичний супровід допомагає уникнути помилок і забезпечити захист інтересів дитини у кожній конкретній ситуації.
Якщо вам необхідно врегулювати порядок спілкування, визначити участь другого з батьків у вихованні чи вирішити питання аліментів, зверніться за консультацією. Ви отримаєте детальне роз’яснення можливих дій і допомогу в оформленні необхідних документів.