Відсутність офіційного працевлаштування або стабільного доходу не скасовує обов’язку батьків утримувати дитину. Закон виходить із принципу пріоритетності інтересів дитини, тому фінансова ситуація платника впливає лише на спосіб визначення розміру аліментів, але не на сам обов’язок. Якщо людина тимчасово не працює, на сезонних заробітках або не має документально підтверджених доходів, суд може призначити аліменти у твердій грошовій сумі — це забезпечує передбачуваність та стабільність утримання для дитини.
На практиці доволі поширені ситуації, коли платник аліментів працює неофіційно, отримує мінливий дохід або періодично змінює місце роботи. У таких випадках визначення аліментів у частці від доходу створює ризики заниження виплат, оскільки реальні доходи важко встановити. Саме тому фіксований розмір аліментів є більш ефективним механізмом: він встановлюється у конкретній сумі, яку платник зобов’язаний перераховувати щомісяця незалежно від того, отримав він дохід у конкретному місяці чи ні.
Визначаючи суму, суд бере до уваги потреби дитини, рівень витрат на її утримання, фінансові можливості обох батьків та інші обставини, які мають значення для справи. Правильно обґрунтований розрахунок допомагає захистити інтереси дитини й уникнути ситуацій, коли платник навмисно занижує свій офіційний дохід.
Якщо у вашій ситуації є ознаки приховування доходів, нестабільна робота або конфлікт щодо розміру виплат, варто звернутися за консультацією адвоката. Фахівець допоможе визначити доцільний спосіб стягнення аліментів, підготувати обґрунтований позов і забезпечити отримання справедливого, реалістичного та гарантованого розміру утримання для дитини.