Розподіл майна при розлученні якщо є діти та інші нюанси процедури

Сімейний кодекс встановлює, що все майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Не має значення, скільки дітей у сімʼї, чи рівними були доходи чоловіка та дружини, чи однаковий вклад у сімейний бюджет вони робили. Коли постає питання про поділ майна при розлученні, ключовими моментами є:

• час купівлі майна — до, під час, чи після шлюбу;
• джерело походження коштів, на які майно було придбане;
• підстави отримання майна (зокрема, за договором купівлі-продажу, дарування або в порядку спадкування).

Наприклад, розглядаючи питання про поділ квартири при розлученні, суд враховує, коли вона була придбана та джерело походження грошей. Може зʼясуватися, що ви придбали нерухомість у шлюбі (що є підставою для визнання її спільною власністю), але на кошти, які чоловік отримав від продажу елітної автівки, яка була його особистим майном (тож і квартира є його особистою власністю).

Що саме підпадає під поділ спільного майна подружжя? Якщо коротко — поділити можна майже все:

• рухоме та нерухоме майно, в тому числі квартиру, будинок, земельну ділянку, автомобілі, побутову техніку;
• обʼєкти незавершеного будівництва, зокрема, майнові права на квартиру, що не здана в експлуатацію, чи недобудований приватний будинок;
• інтелектуальну власність — наприклад, інколи виникають спори на торгівельну марку спільного бізнесу експартнерів;
• борги (кредити, іпотеку) та права вимоги за подібними договорами.

Поділ майна подружжя — це завжди індивідуальна історія, у якій важливе значення мають дати, документи, джерела коштів та реальні обставини набуття майна. Саме ці деталі визначають, що є спільною сумісною власністю, а що — особистим майном одного з подружжя. Якщо ви стоїте перед необхідністю поділу майна і хочете зрозуміти свої права та можливі варіанти дій, найкраще рішення — отримати фахову оцінку вашої ситуації. Залиште заявку на консультацію адвоката, щоб отримати чіткий аналіз вашої справи та визначити оптимальний шлях захисту ваших інтересів.

Поділ майна подружжя рідко буває простим питанням. На перший погляд здається, що все, нажите у шлюбі, має бути розділене навпіл. Проте сімейне законодавство працює інакше: є ціла група речей, які взагалі не входять до спільної сумісної власності. Саме тому в окремих випадках один із подружжя може зберегти певне майно повністю за собою — незалежно від тривалості шлюбу чи обсягів спільних витрат.

Ось перелік того, що відноситься до особистої приватної власності кожного з подружжя, а відтак не підлягає поділу:

• усе, що було придбане до укладення шлюбу. Але і тут є підводні каміння, бо інколи люди неправильно розуміють, з якого моменту майно стало їхньою власністю. Наприклад, ще до одруження ви придбали квартиру в новобудові, але право власності оформили вже у шлюбі. Всі спірні моменти варто попередньо обговорити з сімейним адвокатом;
• усе, що ви придбали у шлюбі, але за ваші особисті кошти. Наприклад, ще до одруження ви мали земельну ділянку. А вже у шлюбі продали її та придбали автівку. Якщо довести, що ви купили її за кошти від реалізації землі, то таке авто не підлягатиме поділу;
• усе, що було подароване або успадковане незалежно від часу укладення шлюбу. Особливо часто виникає питання, чи ділиться подарована квартира при розлученні? Ні, подароване одному з подружжя майно не підлягає поділу;
• окремі види доходів: кошти за відшкодування моральної шкоди, відшкодування за пошкодження чи знищення речі, страхові виплати, а також премії чи нагороди, отримані за особисті заслуги;
• речі індивідуального користування, наприклад ювелірні прикраси та одяг;
• окремі види майна: приватизоване житло чи земельна ділянка.

Важливо розуміти, що навіть у, здавалося б, очевидних ситуаціях виникають спірні моменти: коли саме майно вважається набутим, чи можна довести його «особисте» походження, чи є підстави вважати подарунок чи спадщину спільним активом. Помилки у цих питаннях часто призводять до тривалих спорів, тому правильна оцінка належності майна є ключовою перед будь-яким розлученням або судовим процесом.

Іноді саме факт проживання дітей з одним із батьків створює ілюзію, що цей батько чи мати автоматично отримають більшу частку спільного майна. Аргумент звучить логічно: дітям потрібно більше простору, стабільності та комфортних умов. Проте на практиці це майже ніколи не стає підставою для збільшення частки.

Закон дійсно передбачає можливість відійти від рівності часток, якщо з одним із подружжя проживають діти або непрацездатні повнолітні дочка чи син, і аліментів недостатньо для їхнього повноцінного розвитку. Але навіть за наявності такої норми суди підходять до питання дуже стримано. Простого факту проживання дітей замало — потрібно довести, що розмір аліментів не покриває необхідних витрат і що збільшення частки є реальним способом захистити інтереси дитини. У більшості ситуацій цього не відбувається, і суди відмовляють у задоволенні подібних вимог.

Разом із тим суд може зменшити частку одного з подружжя, якщо існують істотні порушення шлюбних обов’язків. Наприклад, коли один із батьків систематично не забезпечував сім’ю, не брав участі у вихованні та утриманні дитини, приховував спільні активи або свідомо їх знищував. Такі підстави визнаються судами, але кожну з них потрібно довести — фактами, документами, свідченнями, фінансовими операціями.

Тому ключове завдання — підготувати доказову базу ще до подання позову. Чим точніше й повніше будуть зафіксовані обставини, тим вищі шанси переконати суд у необхідності відступити від рівності часток. Судові спори щодо поділу майна завжди потребують зваженої позиції й професійного юридичного підходу, адже саме якість доказів визначає результат.

Боргові зобов’язання подружжя часто виявляються не менш складними для поділу, ніж нерухомість чи автомобіль. На відміну від матеріальних активів, кредити мають свою історію виникнення, мету використання та умови укладення. Саме тому суд кожного разу встановлює, чи є борг спільним, чи він належить особисто одному з подружжя. Під час визначення долі кредитів враховуються такі обставини:

• чи був кредитний договір укладений під час шлюбу. Усе, що відбулося до реєстрації шлюбу або після розірвання шлюбу, є особистими проблемами цієї людини.
• чи був цей кредит оформлений в інтересах сімʼї. Наприклад, якщо чоловік взяв кредит для купівлі квартири, де надалі мешкала родина, то така угода вважається вчиненою в інтересах сімʼї. Якщо ж чоловік взяв кредит та витратив усі кошти у своїх власних інтересах, то з великою ймовірністю суд не ділитиме його між подружжям.
• чи знав партнер про отримання кредиту та надавав на це свою згоду. У сучасному світі приховати факт отримання кредиту від чоловіка чи дружини навряд чи вдасться. Якщо питання не стосується мікропозики чи кредитного ліміту, то кредитори вимагають наявність згоди іншого з подружжя на укладення кредитного договору.

Водночас наведений перелік критеріїв не є вичерпним. Суд завжди досліджує реальні обставини: підтвердження витрат, джерела доходів, поведінку сторін, рух коштів, документи кредитора. Лише після встановлення повної картини суд може визначити, чи повинні обидва з подружжя відповідати за конкретним кредитним договором, чи відповідальність лежить виключно на тому, хто його взяв.

Поділ майна подружжя через суд — це комплексний процес, у якому важлива кожна деталь: від правильно визначеної вартості майна до належного оформлення кожного документа. Суд не розглядатиме справу, поки позов не відповідатиме всім вимогам закону. Тому результат напряму залежить від того, наскільки професійно підготовлена ваша позиція.

Позов про поділ майна подається одним із подружжя. Судовий збір становить 1% від вартості майна, яке ви плануєте поділити, — і це лише початок формальних вимог. Важливо правильно визначити підсудність:

• якщо предметом спору є рухоме майно — позов подається за місцем проживання відповідача;
• якщо спір стосується нерухомості — звернення здійснюється за місцем розташування майна або його основної частини.

Помилка у визначенні суду, неправильна ціна позову, відсутність будь-якого з обов’язкових документів, неточність у формулюваннях, неправильно оформлена довіреність, неповний пакет доказів — усе це призводить до затримки або повернення позову. На практиці це може означати втрату часу та коштів.

Ми повністю беремо на себе юридичний супровід у справах про поділ майна подружжя. Наш підхід включає:

• аналіз усіх документів і визначення складу майна, яке підлягає поділу;
• формування чіткої правової позиції та розрахунку часток;
• підготовку позовної заяви з урахуванням усіх процесуальних вимог;
• складання й подання клопотань, запитів, заяв про забезпечення доказів чи арешт майна;
• участь у всіх судових засіданнях;
• контроль строків і процесуальних дій;
• отримання рішення суду та його подальший супровід у разі необхідності.

Вам не потрібно контактувати з колишнім партнером, брати участь у засіданнях чи пояснювати свою позицію в суді — це робимо ми. Ви отримуєте максимально комфортний формат: зрозумілу стратегію, прозорий алгоритм і повний юридичний супровід до фінального рішення.
Щоб розпочати процес, залиште заявку на консультацію адвоката. Ви отримаєте чітку оцінку перспектив, перелік необхідних документів та покроковий план дій. Далі ми беремо справу під повний контроль і супроводжуємо її до отримання судового рішення.