Визнання заповіту недійсним: процедура та строки

Оскарження заповіту часто пов'язано з важкими емоціями та сімейними конфліктами. Майнові суперечки спадкоємців можуть відкрити старі рани, породити нові спори та залишити відчуття розпачу. Адже мова може йти не лише про майно, а про порушення волі покійного.

Якщо у вас є підозра, що заповіт був складений із порушенням закону або під тиском, ви маєте право домогтися справедливості в суді. Як оскаржити заповіт, та як адвокат може бути корисний у цьому процесі, читайте далі у матеріалі.

Що таке заповіт?

Заповіт – це юридичний документ, у якому заповідач визначає, як його майно буде розподілено після смерті. Він складається у письмовій формі, із зазначенням місця і часу оформлення, посвідчується нотаріусом або уповноваженою посадовою/службовою особою. Важливо пам’ятати заповіт може бути складений не тільки на родича, але й на сторонню людину.

Право на заповіт може бути здійснене протягом усього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну чи скасування. Тобто, заповідач у будь-який час може скласти новий заповіт, який скасовує попередній, або змінити його.

Основним змістом заповіту є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі спадкового майна.

Заповітом може бути охоплено як ті права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, так і ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо.

Хто має право на спадщину якщо є заповіт?

У шестимісячний термін з дати смерті спадкодавця спадкоємці, які не проживали разом зі спадкодавцем, повинні звернутися до нотаріуса (державного або приватного) та подати заяву про прийняття спадщини.

До заяви варто долучити наступні документи:

реєстраційний номер облікової картки платника податків;
свідоцтво про смерть спадкодавця;
паспорт та заповіт.

Документи що підтверджують право власності померлого на все успадковане майно, можна надавати нотаріусу одразу при поданні заяви про прийняття спадщини, або вже після подання заяви.

Після подання спадкоємцем заяви та необхідних документів, нотаріус відкриває спадкову справу, робить необхідні запити до державних установ, здійснює розподіл майна, та у встановлений законодавством строк, видає спадкоємцю (спадкоємцям) свідоцтво про право на спадщину.

Водночас навіть при наявності заповіту нотаріус може відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину у випадку якщо заповіт є нікчемним або якщо заповіт визнаний судом недійсним.

У шестимісячний термін з дати смерті спадкодавця спадкоємці, які не проживали разом зі спадкодавцем, повинні звернутися до нотаріуса (державного або приватного) та подати заяву про прийняття спадщини.

До заяви варто долучити наступні документи:

реєстраційний номер облікової картки платника податків;
свідоцтво про смерть спадкодавця;
паспорт та заповіт.

Документи що підтверджують право власності померлого на все успадковане майно, можна надавати нотаріусу одразу при поданні заяви про прийняття спадщини, або вже після подання заяви.

Після подання спадкоємцем заяви та необхідних документів, нотаріус відкриває спадкову справу, робить необхідні запити до державних установ, здійснює розподіл майна, та у встановлений законодавством строк, видає спадкоємцю (спадкоємцям) свідоцтво про право на спадщину.

Водночас навіть при наявності заповіту нотаріус може відмовити у видачі свідоцтва про право на спадщину у випадку якщо заповіт є нікчемним або якщо заповіт визнаний судом недійсним.

Нікчемний заповіт

Нікчемним є заповіт, який складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. До нікчемних заповітів відносяться, зокрема:

посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов’язковою;
заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі;
заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;
заповіти, які не підписані особисто заповідачем;
посвідчені не уповноваженою на це особою;
вчинені через представника.

Нікчемним є той заповіт, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду.

У разі, якщо існує спір стосовно правових наслідків недійсного заповіту, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності заповіту.

Нікчемним є заповіт, який складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. До нікчемних заповітів відносяться, зокрема:

посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов’язковою;
заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі;
заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;
заповіти, які не підписані особисто заповідачем;
посвідчені не уповноваженою на це особою;
вчинені через представника.

Нікчемним є той заповіт, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду.

У разі, якщо існує спір стосовно правових наслідків недійсного заповіту, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності заповіту.

Недійсний заповіт

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, тобто заповіт складено особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Заповіт визнається судом недійсним у випадку, коли заповідач при складанні заповіту був абсолютно неспроможний усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними.

Обов’язкова частка у спадщині

Суд також може визнати заповіт частково недійсним в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. Такими особами є малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

Незалежно від змісту заповіту такі особи спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Право на обов'язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Хто має право оскаржити заповіт?

Звернутися до суду з позовом про визнання заповіту недійсним можуть особи, права та інтереси яких порушено заповітом. Це можуть бути:

спадкоємці за іншим заповітом, тобто якщо існує інший заповіт, який суперечить поточному;
спадкоємці за законом, тобто особи, які б успадковували майно, якби не було заповіту;
особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження;
діти, батьки, подружжя, брати, сестри та інші родичі заповідача;
особи, які мають обов’язкову частку у спадщині.

Звернутися до суду з позовом про визнання заповіту недійсним можуть особи, права та інтереси яких порушено заповітом. Це можуть бути:

спадкоємці за іншим заповітом, тобто якщо існує інший заповіт, який суперечить поточному;
спадкоємці за законом, тобто особи, які б успадковували майно, якби не було заповіту;
особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження;
діти, батьки, подружжя, брати, сестри та інші родичі заповідача;
особи, які мають обов’язкову частку у спадщині.

Допомога адвоката в процесі визнання заповіту недійсним

Процес визнання заповіту недійсним вимагає ретельної підготовки та знання юридичних тонкощів. Перед тим, як розпочати судовий процес, необхідно ретельно оцінити всі аспекти справи, врахувати актуальну судову практику та вибрати найбільш ефективну стратегію захисту.

Звернення до кваліфікованого адвоката є ключовим кроком для забезпечення успіху в цій справі. Адвокат допоможе вам правильно оформити всі необхідні документи та захистить ваші інтереси у процесі оскарження заповіту, щоб повернути спадкове майно законним спадкоємцям.

Вирішення проблеми на відстані одного кліку – отримайте консультацію адвоката

Наталя Вікторівна Баранова, адвокат

Більше матеріалів по темі*