Заповіт – це юридичний документ, у якому заповідач визначає, як його майно буде розподілено після смерті. Він складається у письмовій формі, із зазначенням місця і часу оформлення, посвідчується нотаріусом або уповноваженою посадовою/службовою особою. Важливо пам’ятати заповіт може бути складений не тільки на родича, але й на сторонню людину.
Право на заповіт може бути здійснене протягом усього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і право на їх зміну чи скасування. Тобто, заповідач у будь-який час може скласти новий заповіт, який скасовує попередній, або змінити його.
Основним змістом заповіту є призначення спадкоємця або спадкоємців, а також визначення юридичної долі спадкового майна.
Заповітом може бути охоплено як ті права і обов'язки, які належать спадкодавцю на момент його складення, так і ті, що виникнуть у спадкодавця після складання заповіту. Заповідач, як власник, може на свій розсуд як набувати права на майно, так і припиняти їх. Наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб майно, вказане в заповіті, продати, подарувати або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо.