Найбільш зручним для банку способом відібрати у клієнта предмет іпотеки є механізм позасудового врегулювання. Воно ґрунтується на спеціальній умові – іпотечному застереженні, яке нерідко передбачено договором іпотеки. Інколи таке застереження оформлюють у вигляді окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Механізм виглядає доволі просто: банк надсилає позичальнику письмову вимогу про усунення порушень – наприклад, погасити заборгованість або відновити страховку на предмет іпотеки у 30-денний строк. Якщо ж вимога іпотекодержателя залишається невиконаною, то іпотекодавець отримує право звернути стягнення на предмет іпотеки без звернення до суду. Підставою є сам договір іпотеки, наявне в ньому застереження, докази направлення та отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушень. Для банку це швидкий та ефективний спосіб звернути стягнення, адже не потрібно чекати роками розгляду справи в суді чи доводити факт наявності порушень. На практиці, після такого позасудового врегулювання, позичальник навіть не знає про те, що іпотека вже йому не належить.
Є також поширений міф: якщо не приймати листи від банку, то відлік 30-денного строку не почнеться. Дехто вважає, що достатньо просто не отримувати кореспонденцію. Але така порада є відверто хибною і небезпечною. Закон прямо встановлює: якщо вимога про усунення порушень була направлена двічі, вона вважається врученою, навіть якщо адресат її фактично не отримав. Тобто формальні ігри з лише погіршують становище позичальника.
Отже, уникати листування з фінансовою установою не варто. Набагато ефективніше своєчасно оцінити ситуацію: перевірити умови договору, з’ясувати, чи коректно застосоване іпотечне застереження, і продумати варіанти захисту. У цьому допоможе фаховий адвокат з іпотечних питань, який зможе оцінити ризики та запропонувати правові шляхи вирішення.