Відзив на позовну заяву – це основний документ, який відповідач (боржник) може подати у відповідь на позов. У ньому викладаються заперечення проти вимог позивача, аргументи щодо незаконності або неправомірності стягнення боргу, а також обґрунтування, чому суд має відмовити в задоволенні позову. Якщо боржник не погоджується із заявленою сумою боргу, саме у відзиві ці заперечення мають бути викладені максимально чітко та обґрунтовано.
Важливо розуміти, що суд не чекає активної участі відповідача. Якщо ви не подасте відзив, судовий процес все одно відбудеться, і рішення може бути ухвалене без вас. Фактично, без відзиву ви добровільно позбавляєте себе можливості вплинути на рішення суду. Натомість своєчасне подання відзиву дозволяє пояснити, чому виникла прострочка, які помилки допустила фінансова компанія при нарахуванні боргу, а також відстояти свої права.
Відзив не можна подати у довільній формі – він має відповідати усім вимогам Цивільного процесуального кодексу України. Кодекс визначає не лише зміст документа, а й порядок його подання: спочатку відзив направляється іншим учасникам справи, а лише після цього з доказами направлення подається до суду. Будь-яка помилка або порушення цієї процедури призведуть до того, що суд просто залишить ваш відзив без розгляду та не врахує під час ухвалення рішення.
Також варто розуміти, що формальні доводи на кшталт «в країні війна» чи «складне фінансове становище» не є підставами для відмови у задоволенні позову. Якщо ви надасте відзив з подібними твердженнями, то з високою вірогідністю програєте справу. Суд оцінює виключно юридичні аргументи та доказову базу, тому до підготовки відзиву слід підходити максимально відповідально.