Позовна заява банку — це не повідомлення про намір і не попередження. Це юридичний механізм, який дозволяє стягнути борг у примусовому порядку. Якщо ПУМБ вже подав позов, це означає, що телефонні дзвінки, нагадування чи письмові претензії не дали позитивного результату. Банк переходить до судового способу розв'язання проблеми — щоб отримати рішення, яке надасть йому право на примусове стягнення заборгованості.
Від моменту подання позову ситуація кардинально змінюється. Йдеться вже не про добровільне виконання умов договору, а про фіксацію заборгованості на рівні судового рішення. Саме це рішення стає підставою для подальших дій, які боржник не зможе зупинити самостійно — лише через процесуальні кроки в межах закону.
Після винесення рішення судом буде відкрито виконавче провадження. І це означає, що державна виконавча служба або приватний виконавець заблокує ваші банківські рахунки, спише кошти, арештує майно, обмежить виїзд за кордон і розпочне примусову реалізацію майна. Часто ці дії відбуваються без попередження, а боржник дізнається про них лише постфактум — коли вже немає змоги вільно розпоряджатися своєю власністю або отримувати зарплату без автоматичного списання.
Усе це — не гіпотетичні ризики, а звична практика. Якщо ви не заявляєте свою позицію у суді, не надаєте заперечень, не аналізуєте вимоги банку — рішення буде ухвалено без вашої участі, і весь подальший процес розвиватиметься так, як цього хоче кредитор.
Водночас суд — це не тільки загроза, а й можливість. Це шанс перевірити правомірність дій банку, оцінити точність розрахунків, виявити помилки у вимогах. Якщо діяти вчасно, можна не лише зменшити суму боргу, а й поставити під сумнів обґрунтованість позову загалом. У деяких випадках справу вдається виграти повністю — з відмовою у задоволенні вимог.