Хто гасить кредит якщо власник картки помер?

За наявності спадкоємців кредитна заборгованість входить до складу спадкової маси нарівні з майном, коштами та іншими активами померлого. Українське законодавство не допускає вибіркового прийняття спадщини: спадкоємець не може прийняти лише квартиру чи земельну ділянку, відмовившись при цьому від боргів спадкодавця. Закон вказує однозначно — або спадщина приймається разом з усіма боргами, або від неї відмовляються повністю.

З першого погляду така перспектива може виглядати обтяжливою. Проте варто врахувати кілька важливих позитивних моментів. По-перше, відповідальність спадкоємців за боргами обмежується вартістю успадкованого майна: якщо кредитні зобов’язання перевищують цю суму, різницю доведеться списати, і спадкоємець не буде відповідати власним майном чи коштами. По-друге, кредитний борг не успадковується автоматично — кредитор зобов’язаний дотриматися передбаченої законом процедури, подати відповідну претензію та підтвердити все документально. Це дає спадкоємцю можливість перевірити обґрунтованість вимог і вчасно захистити свої інтереси.

Таким чином, прийняття спадщини з боргами не завжди означає фінансові втрати. У багатьох випадках успадковане майно значно перевищує суму боргів, а юридично грамотний супровід дозволяє мінімізувати ризики та не допустити незаконного стягнення.

Кредитор має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців лише у межах чітко визначеного строку. Законодавство встановлює, що цей строк становить шість місяців. Відлік вказаного строку починається:

• з дати одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину;
• з дати, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини (у випадку якщо він не знав і не міг знати про вказану обставину);
• з дати, коли кредитор дізнався про отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (у випадку якщо він не знав і не міг знати про вказану обставину).

Пропуск шестимісячного строку має безповоротні наслідки: кредитор втрачає право вимоги, а всі його претензії, заявлені після закінчення цього строку, вважаються незаконними. Це положення є запобіжником для спадкоємців, адже воно не дозволяє кредитору безкінечно довго тримати їх у стані невизначеності та вимагати кошти через роки.

Таким чином, спадкоємець має законне право відмовити у задоволенні будь-яких вимог кредитора, пред’явлених після спливу шестимісячного строку. У подібних спорах ключову роль відіграє належна правова позиція та своєчасне реагування на дії кредитора, щоб уникнути неправомірних претензій.

Відповідно до частини першої статті 1281 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, а також у випадку, коли вони успадковують майно, обтяжене правами третіх осіб. Такий обов’язок покликаний забезпечити баланс інтересів між спадкоємцями та кредиторами, аби останні мали реальну можливість заявити свої вимоги у встановлений законом строк.

На практиці це положення закону виконується вкрай рідко. Причини можуть бути різні: від небажання спадкоємців контактувати з кредиторами до елементарного незнання про існування відповідного боргу. Як наслідок, кредитори залишаються в умовах невизначеності та змушені самостійно шукати способи з’ясувати факт смерті боржника.

Одним із можливих шляхів є використання відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Хоча кредитори не мають безпосереднього доступу до цього реєстру, законодавство передбачає процедури, які дозволяють отримати необхідну інформацію. Зокрема, кредитор може звернутися з офіційним запитом до органів державної влади й отримати офіційне підтвердження факту смерті. Це дає йому можливість своєчасно пред’явити вимоги до спадкоємців і не втратити свій актив у зв’язку з пропуском строку.

Таким чином, навіть попри формальний обов’язок спадкоємців повідомляти кредитора, на практиці саме кредитору доводиться проявляти ініціативу, аби захистити свої майнові інтереси.

Однією з найбільш поширених помилок родичів померлого боржника є неприйняття спадщини взагалі. Така поведінка часто обґрунтовується страхом перед боргами, однак має серйозні наслідки: усе спадкове майно може перейти у власність територіальної громади (села/селища/міста), і родичі втрачають спадкове майно безповоротно.

Ще одна типова помилка полягає у відсутності ретельного аналізу наявності у кредитора права вимоги. Варто пам’ятати, що законність пред’явленої кредиторської вимоги визначається не лише шестимісячним строком після відкриття спадщини. Бувають випадки, коли кредитор втратив право вимоги ще за життя боржника — наприклад, у зв’язку зі спливом строку позовної давності чи неправильною побудовою договірних відносин. Попри це, такі кредитори все одно продовжують висувати претензії після смерті боржника, сподіваючись на необізнаність спадкоємців.

Третьою розповсюдженою помилкою є прийняття спадщини та добровільне виконання кредиторської вимоги без проведення власних розрахунків щодо суми боргу. Недобросовісні кредитори інколи навмисно збільшують суму заборгованості, нараховуючи відсотки, штрафи чи пеню, які договором не передбачені. Якщо спадкоємець без перевірки погоджується з такими вимогами, він ризикує сплатити значно більше, ніж був зобов’язаний повернути сам спадкодавець.

Таким чином, поспішні або непродумані дії спадкоємців можуть призвести до втрати спадкового майна чи зайвих фінансових витрат. Тому кожен крок у подібних правовідносинах потребує уважного юридичного аналізу та професійного супроводу.

Перед тим як приймати спадщину, спадкоємцю необхідно отримати повне розуміння про всі невиконані зобов’язання спадкодавця, які існували на дату його смерті. Відсутність такого аналізу може призвести до прийняття надмірних боргових обтяжень. Перевірку варто проводити за допомогою офіційних державних систем та реєстрів, зокрема:

• державного реєстру речових прав на нерухоме майно — для встановлення наявності іпотеки чи інших обтяжень;
• державного реєстру обтяжень рухомого майна — для перевірки застави транспортних засобів чи іншого рухомого майна;
• автоматизованої системи виконавчого провадження — для виявлення відкритих проваджень щодо боржника;
• українського бюро кредитних історій — щоб з’ясувати наявність непогашених кредитів у спадкодавця;
• офіційного порталу судової влади України — для пошуку судових справ, у яких спадкодавець виступав стороною.

У разі виявлення будь-якої інформації необхідно оцінити такі ризики:

• можливість пред’явлення кредиторами претензій до спадкоємців у межах встановлених законом строків;
• ймовірність збільшення боргу внаслідок неправомірних нарахувань кредитора;
• співвідношення вартості спадкового майна та сукупної суми боргів.

Такий аналіз потребує не лише доступу до реєстрів, а й професійного розуміння законодавства та практики його застосування. Саме тому перед прийняттям спадщини краще проконсультуватися з адвокатом, а не нотаріусом. Це дозволить мінімізувати ризики, захистити спадкове майно та уникнути необґрунтованих претензій кредиторів.