Виконавчий напис нотаріуса: що це за документ, коли він незаконний і як його скасувати

У практиці стягнення заборгованості існує два принципово різних механізми захисту інтересів кредитора. Перший передбачає звернення до суду з позовом, у межах якого перевіряються підстави виникнення заборгованості та правильність її розрахунку. Другий реалізується поза судовою процедурою — шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом.

На практиці це означає, що нотаріус, отримавши від кредитора пакет документів, перевіряє їх відповідність формальним вимогам і вчиняє напис про стягнення заборгованості. Після цього кредитор звертається до державного або приватного виконавця, який відкриває виконавче провадження. З цього моменту до боржника можуть бути застосовані заходи примусового виконання: арешт банківських рахунків, звернення стягнення на доходи, а в окремих випадках — і на майно з подальшою його реалізацією.

Ключова відмінність цього механізму від судового полягає у відсутності попереднього розгляду спору. Боржник не залучається до процедури вчинення виконавчого напису, не має можливості надати свої пояснення або заперечення до моменту початку примусового виконання. Фактично він дізнається про існування такого напису вже після відкриття виконавчого провадження, коли обмеження щодо його майна або коштів починають діяти.

Саме ця особливість робить виконавчий напис привабливим інструментом для банків та фінансових компаній. Він дозволяє значно скоротити час та витрати на стягнення, оскільки виключає стадію судового розгляду. Водночас така процедура створює підвищений ризик порушення прав боржника, адже питання розміру заборгованості належним чином не перевіряється.

Виконавчий напис нотаріуса, вчинений на користь мікрофінансової організації, за своєю суттю не відрізняється від будь-якого іншого виконавчого напису. Це такий самий позасудовий спосіб примусового стягнення, який ґрунтується на припущенні про безспірність заборгованості.

У сфері мікрокредитування виконавчий напис нотаріуса використовується особливо активно, оскільки дозволяє кредитору швидко перейти до стадії примусового стягнення без звернення до суду. Для мікрофінансових організацій це є зручним інструментом, який зменшує витрати часу та ресурсів, а також дозволяє уникнути ретельної перевірки правомірності нарахування заборгованості.

Найчастіше підставою для вчинення такого напису є договір позики та розрахунок заборгованості, подані кредитором нотаріусу. Водночас саме у відносинах із мікрофінансовими організаціями питання безспірності заборгованості викликає найбільше сумнівів. Це пов’язано як із характером самих договорів, які укладаються дистанційно, так і зі специфікою нарахувань — значними процентами, штрафами та комісіями, правильність яких нотаріус по суті не перевіряє.

У результаті виконавчий напис у справах МФО часто стає інструментом швидкого початку виконавчого провадження, а не об’єктивного підтвердження наявності заборгованості. Саме тому на практиці такі написи нерідко оскаржуються як такі, що вчинені з порушенням вимог закону.

Виконавчий напис нотаріуса по кредитному договору — це позасудовий спосіб стягнення заборгованості, який застосовується тоді, коли кредитор вважає свою вимогу безспірною та такою, що може бути підтверджена належними документами без звернення до суду. За загальним механізмом він не відрізняється від виконавчого напису, вчиненого на користь МФО чи іншого кредитора.

У відносинах із банками виконавчий напис нотаріуса також виступає альтернативою судовому способу стягнення заборгованості. Його застосування можливе у випадках, коли кредитор вважає, що вимога про повернення боргу є безспірною та може бути підтверджена належними документами без необхідності судового розгляду.

Як правило, підставою для вчинення виконавчого напису є кредитний договір, укладений між банком і позичальником, а також виписка з рахунку та розрахунок заборгованості, який включає тіло кредиту, проценти та інші нарахування. Після отримання такого напису банк звертається до виконавця, і процедура примусового стягнення здійснюється за загальними правилами: відкриття виконавчого провадження, арешт рахунків, звернення стягнення на доходи чи майно боржника.

У цілому виконавчий напис за кредитним договором не має принципових відмінностей залежно від типу кредитора. Незалежно від того, йдеться про банк чи мікрофінансову організацію, механізм його застосування є однаковим, як і правові ризики для боржника. Різниця полягає переважно у змісті правовідносин та структурі заборгованості, але не у самій природі виконавчого напису як інструменту позасудового стягнення.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").

Аналогічний підхід закріплений і в підзаконному регулюванні. Зокрема, відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи за наявності таких умов:

• подані документи підтверджують безспірність заборгованості, іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а в разі виконавчого напису на договорі про встановлення довірчої власності - виконання боржником свого зобов’язання;
• з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Ці вимоги мають принципове значення, оскільки саме вони визначають можливість застосування позасудового способу стягнення. Якщо з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років або якщо розмір заборгованості потребує перевірки, така вимога не може вважатися безспірною, а отже — відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.

Водночас у практиці питання полягає не лише у самому існуванні трирічного строку, а й у правильному визначенні моменту, з якого він почав свій перебіг. Саме цей аспект у кредитних спорах часто є дискусійним, оскільки залежить від змісту договору, строків виконання зобов’язання, можливого направлення дострокової вимоги та інших юридично значущих обставин. Тому оцінка дотримання строку вчинення виконавчого напису потребує не формального, а змістовного правового аналізу. Якщо ви бажаєте зрозуміти, чи дійсно у вашому випадку строк був пропущений, це питання доцільно проаналізувати разом з адвокатом по кредитах.

Виконавчий напис може бути пред’явлений до виконання протягом трьох років з моменту його вчинення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»). Саме цей строк обмежує можливість кредитора звернутися до виконавця, але не впливає на існування самого напису.

Юридична суть цього строку полягає не в обмеженні «існування» виконавчого напису, а у визначенні часу, протягом якого він може бути використаний як підстава для відкриття виконавчого провадження. Якщо цей строк пропущено, виконавець має підстави відмовити у відкритті провадження, однак сам документ не втрачає чинності автоматично. Таким чином, трирічний строк — це строк реалізації права на примусове виконання, а не строк дії виконавчого напису як такого.

Існує також думка, що виконавче провадження має обмежений строк існування, наприклад три роки, після чого воно припиняється саме собою. Насправді ця думка є некоректною та не відповідає закону.

Після відкриття виконавчого провадження жодного фіксованого строку його існування не встановлено. Воно триває до повного виконання рішення або до виникнення передбачених законом підстав для його завершення (закінчення).

Положення ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження. Тривалість існування провадження як підстава для його закінчення у цьому переліку відсутня.

Тому виконавче провадження триватиме або до моменту повного погашення заборгованості, або до виникнення інших передбачених законом підстав для його закінчення, зокрема скасування виконавчого документа. У контексті виконавчого напису нотаріуса під таким скасуванням слід розуміти визнання його таким, що не підлягає виконанню.

У практичному вимірі це означає, що пасивне очікування не призведе до закінчення виконавчого провадження та створить додатковий ризик: поки ви не звертаєтеся до суду із позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — спливають строки позовної давності. Пропуск такого строку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Питання законності виконавчого напису нотаріуса не зводиться до самого факту наявності заборгованості. Навіть якщо позичальник дійсно брав кредит або позику і справді має заборгованість, це ще не означає, що нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис. Для цього мають бути дотримані вимоги, встановлені законом, чинним на дату вчинення напису.

На практиці виконавчий напис найчастіше визнається таким, що не підлягає виконанню, у випадках, коли кредитор або нотаріус проігнорували базові вимоги закону. Найпоширенішими підставами скасування виконавчого напису виглядають так:

• Кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був нотаріально посвідчений. Це одна з ключових підстав для оскарження, особливо у спорах, що виникають із договорів банків та мікрофінансових організацій, укладених у простій письмовій або електронній формі. Наприклад у справі № 761/35036/23 Шевченківський районний суд погодився з нашою позицією та визнав виконавчий напис МФО, таким, що не підлягає виконаню. Зі змістом рішення ви можете ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
• На момент вчинення виконавчого напису сплив трирічний строк з дня виникнення права вимоги. Якщо кредитор звернувся до нотаріуса після спливу відповідного строку, це ставить під сумнів правомірність самого напису на підставі п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій.

Окремо важливо розуміти, що у справах про оскарження виконавчого напису суд оцінює не формальну позицію кредитора, а реальну наявність правових підстав для позасудового стягнення. Якщо заборгованість є спірною, якщо її розмір не підтверджений належними доказами або якщо нотаріус вчинив напис без достатньої правової основи — такий напис не може вважатися законним і підлягає скасуванню.

Застережнення: кожна ситуація потребує окремої правової оцінки, оскільки кожна справа може містити індивідуальні нюанси, які є дуже важливими при здійсненні захисту.

У період воєнного стану заборонено вчиняти виконавчі написи на договорах, які не посвідчені нотаріально. Така заборона пов’язана з підвищеним рівнем захисту боржників, оскільки в умовах воєнного стану особа часто не має можливості своєчасно відреагувати на вимоги кредитора або отримувати кореспонденцію.

Як наслідок, якщо договір позики або кредитний договір укладався у простій письмовій або електронній формі, це створює суттєву підставу для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд, розглядаючи такі спори, насамперед перевіряє дотримання вимог закону на момент вчинення напису. Враховуючи, що у період воєнного стану правила є більш жорсткими, відсутність нотаріального посвідчення договору у багатьох випадках стає достатньою підставою для задоволення позову.

Виконавчий напис нотаріуса не може бути «скасований» у позасудовому порядку, оскільки нотаріус не наділений повноваженнями переглядати власні дії після їх вчинення. Його функція обмежується перевіркою формальних підстав на момент звернення кредитора. Саме тому єдиним правовим механізмом скасування такого напису є звернення до суду з вимогою визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Судовий порядок у цьому випадку є принциповим не лише з формальної точки зору. Фактично саме суд уперше дає оцінку суті правовідносин: перевіряє, чи була заборгованість безспірною, чи дотримано процедуру, чи мав нотаріус правові підстави для вчинення напису. До цього моменту жоден орган не аналізує спір по суті, а примусове стягнення вже може здійснюватися.

У разі задоволення позову наслідки мають практичний характер. Виконавчий напис втрачає можливість бути підставою для примусового виконання, що безпосередньо впливає на подальшу долю виконавчого провадження. Воно підлягає закінченню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки було скасовано документ, на підставі якого здійснювалося стягнення. Разом із цим скасовуються і всі обмеження, застосовані в межах такого провадження. Арешти з банківських рахунків та майна — знімаються, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Скасування виконавчого напису саме по собі не означає автоматичного повернення коштів або майна, які вже були стягнуті в межах виконавчого провадження. Якщо до моменту ухвалення рішення з рахунків боржника вже списувалися кошти, здійснювалося утримання із заробітної плати або мало місце звернення стягнення на майно, то питання повернення стягнутого має бути окремо поставлене перед судом.

Принципово важливо, що таке повернення не обов’язково потребує нового самостійного судового процесу. Вимога про повернення стягнутого може бути заявлена одразу в тому самому позові, в якому боржник просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Саме цей підхід у багатьох випадках є найбільш раціональним, оскільки дозволяє не розділяти взаємопов’язані питання на окремі судові процеси.

Іншими словами, суд не вирішує питання про повернення коштів або майна з власної ініціативи. Якщо позивач обмежується лише вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, рішення суду стосуватиметься саме цього питання. Для фактичного повернення вже стягнутого необхідно прямо заявити відповідну позовну вимогу та належно обґрунтувати її доказами.

На практиці це має особливе значення у випадках, коли до моменту звернення до суду вже були списані кошти з банківських рахунків, утримані суми із заробітної плати або реалізовано майно боржника. У таких ситуаціях правильне обґрунтування позовних вимог впливає не лише на скасування самого виконавчого напису, а й на можливість реально відновити майновий стан особи.

Саме тому в подібних справах важливо не лише оскаржити виконавчий напис, а й одразу визначити повний обсяг судового захисту. Якщо вам необхідно не просто скасувати виконавчий напис, а й повернути вже списані кошти або майно, це потрібно закладати у правову позицію від самого початку. У таких випадках доцільно діяти без зволікань і одразу будувати процес так, щоб вирішити питання комплексно в межах однієї справи.

Справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зазвичай розглядаються судом у спрощеному провадженні без виклику сторін, на підставі письмових матеріалів. Саме тому в цій категорії справ ключове значення має не участь у судових засіданнях, а якість підготовки позову, правильність правової аргументації та повнота документів, які подаються до суду. Інакше кажучи, результат тут залежить передусім від того, наскільки професійно вибудувана письмова позиція.

У стандартних випадках, коли йдеться про виконавчі написи, вчинені на договорах МФО або банківських кредитних договорах, вартість скасування зазвичай починається від 8000 гривень. Найчастіше це справи з типовими підставами для оскарження, у межах яких адвокат по кредитах аналізує документи, готує позов і супроводжує розгляд справи до отримання рішення суду. Саме тому базова ціна в таких спорах є відносно прогнозованою.

Разом із тим остаточна вартість залежить від конкретної ситуації. Вона може бути вищою, якщо потрібно додатково обґрунтовувати питання строків звернення до суду, витребовувати документи через суд, ініціювати зупинення виконавчого провадження або одночасно заявляти вимогу про повернення коштів чи майна, які вже були стягнуті. У таких випадках змінюється не лише обсяг роботи, а й сама структура правового захисту, оскільки справа потребує білших витрат часу.

Тому правильно говорити не про єдину фіксовану ціну, а про базову вартість, яка коригується залежно від складності справи. Щоб визначити, скільки коштуватиме скасування виконавчого напису саме у вашому випадку, доцільно спочатку проаналізувати документи та фактичні обставини. На консультації можна оцінити перспективи справи, визначити обсяг необхідної роботи і одразу зрозуміти, який формат захисту буде найбільш ефективним.