Скасовано арешт квартири, накладений ще у 2009 році: адвокат захистив права власника

Під час спроби внести відомості про право власності на власну квартиру до Державного реєстру речових прав Клієнт дізнався, що на нерухомість накладено арешт на підставі постанови державного виконавця від 30 вересня 2009. Водночас орган державної виконавчої служби вже не мав матеріалів виконавчого провадження у звʼязку з їх знищенням через закінчення термінів зберігання. Це позбавляло власника можливості зняти арешт в досудовому порядку та вільно розпоряджатися своїм майном.

Під час підготовки до захисту було проведено комплексний аналіз усіх можливих джерел щодо походження арешту. До органів державної виконавчої служби, Міністерства юстиції, БТІ та інших установ були направлені адвокатські запити з метою встановлення виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт.

У відповідь державна виконавча служба повідомила, що встановити підстави накладення арешту неможливо, оскільки матеріали відповідного виконавчого провадження були знищені після закінчення строку їх зберігання. Аналогічно в архівних матеріалах БТІ була відсутня постанова про арешт майна.

Разом із тим під час аналізу архівних документів вдалося встановити, що арешт був накладений у межах виконання судового рішення про стягнення заборгованості на користь ЗАТ «Український мобільний зв’язок», яке на сьогодні здійснює діяльність під найменуванням ПрАТ «ВФ Україна». Саме це дозволило встановити обставини виникнення арешту та сформувати належну правову позицію для звернення до суду.

Під час судового розгляду основна увага була зосереджена на тому, що арешт нерухомості продовжував існувати понад шістнадцять років, хоча орган державної виконавчої служби вже не мав матеріалів виконавчого провадження, які б підтверджували законність подальшого існування такого обмеження.

У суді було доведено, що власник майна позбавлений можливості зняти арешт в досудовому порядку, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені, а відомості про підстави накладення арешту відсутні. Окрему увагу було приділено тому, що подальше існування такого обмеження створює непропорційне втручання у право особи мирно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що арешт квартири був накладений ще у 2009 році, однак через закінчення термінів зберігання орган державної виконавчої служби вже не мав матеріалів виконавчого провадження, які б дозволяли встановити підстави його накладення або вирішити питання про його скасування в позасудовому порядку.

Суд також врахував, що тривале існування арешту без можливості перевірити законність його подальшого застосування створює необґрунтовані перешкоди у здійсненні права власності. За таких обставин єдиним ефективним способом захисту порушеного права стало звернення до суду із позовом про зняття арешту.

За результатами судового розгляду Індустріальний районний суд міста Харкова повністю задовольнив позовні вимоги та скасував арешт квартири, який існував понад шістнадцять років. З повним текстом судового рішення можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.