Розписка про отримання коштів: як позичити гроші безпечно?

Розписка — юридичний документ, який видається позичальником на підтвердження отримання грошових коштів у позику. Незалежно від того, кому ви позичаєте гроші — родичу, знайомому або колезі по роботі, розписка є гарантією повернення ваших коштів. Борговий документ допоможе в разі виникнення суперечки та слугуватиме доказом в судовому процесі.

Попри те, що більшість вважає розписку зайвою формальністю, її відсутність може значно ускладнити процес повернення боргу, особливо якщо кошти надавалися в позику готівкою. Але крім наявності самої розписки, важливим є також і факт її правильного складення. Тому лише правильно складена розписка має юридичну силу.

Судова практика має багато прикладів, коли неправильно складена розписка оберталася безповоротними збитками для позикодавця. До найчастіших помилок можна віднести:

• розписка складена особою, яка не має повного обсягу цивільної дієздатності або особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;
• розписка складена під впливом тяжкої обставини, помилки або внаслідок обману;
• зміст розписки є суперечливим та не підтверджує факт передачі коштів у позику;
• розписка складена без реального волевиявлення або під примусом;
• договір позики містить ознаки фіктивного правочину;
• розписка має ознаки підроблення.

Якщо ви бажаєте захистити свої фінанси від втрати та бути впевненими в тому, що кошти будуть точно повернуті — зверніться за консультацією до адвоката. Фахівець допоможе уникнути критичних помилок, допоможе скласти договір позики або розписку, а також надасть юридичну консультацію. Не ризикуйте своїми фінансами — допомога адвоката при наданні коштів у позику може врятувати ваші гроші від втрати.

Розписку повинен складати саме позичальник, а не позикодавець. Проконтролюйте, щоб документ був складений від руки, адже це дозволить уникнути підозри у його достовірності. У розписці бажано не допускати скорочень в частині ПІБ позичальника, ідентифікаційних даних, суми позики. Наприклад, якщо сума вказана лише цифрами без дублювання прописом, це може викликати сумніви щодо правильності її зазначення.

Закон не встановлює обов'язкових вимог до змісту розписки. Водночас правильність її складення напряму впливає на те, чи будуть повернуті вам кошти, які ви вирішили позичити. Ось ключова інформація, яку варто зазначити у розписці:

• повні дані сторін: ПІБ, реєстраційні номери облікових карток, адреси зареєстрованого місця проживання позичальника та позикодавця;
• сума та валюта позики: вказується як цифрами, так і прописом;
• дата повернення боргу: точна дата, коли позика має бути повернута;
• дата складання розписки та підпис позичальника.

Неточності або помилки у розписці здатні ускладнити доведення факту наявності боргових зобов’язань та вплинути на перспективи стягнення боргу в примусовому порядку. Саме тому документ повинен бути складений коректно, щоб у разі виникнення спору розписка виконувала свою доказову функцію в судовому процесі.

Відсутність окремих ідентифікаційних відомостей у борговій розписці не позбавляє її юридичної сили, однак завжди ускладнює процес доказування. Судовий розгляд — це робота з доказами, і чим менш повно зафіксовані дані сторін та умови зобов’язання, тим складнішою є справа. Це безпосередньо впливає на обсяг правової роботи та вартість юридичного супроводу. Саме тому коректно складена розписка зменшує майбутні витрати на юридичний супровід і підвищує реальні шанси на успішне стягнення боргу в разі його неповернення.

Закон не встановлює обов’язкової вимоги щодо зазначення у розписці саме паспортних даних сторін. Ідентифікація позичальника та позикодавця може здійснюватися за іншими персональними відомостями, зокрема за реєстраційним номером облікової картки платника податків, датою народження, адресою зареєстрованого місця проживання або іншим сукупним набором даних, що дозволяє встановити особу. Відсутність паспортної інформації сама по собі не робить документ недійсним.

Навіть повна відсутність даних про позикодавця у розписці не позбавляє можливості стягнення заборгованості за нею. У Постанові від 26 липня 2023 у справі № 495/7179/19 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє.

Водночас слід розуміти, що наявність певного висновку Верховного Суду сама по собі не створює абсолютної гарантії однакового підходу на рівні судів першої та апеляційної інстанцій. Хоча за законом суди зобов’язані враховувати правові висновки Верховного Суду при ухваленні рішень, на практиці суди не завжди цього дотримуються. Зокрема, у нашій практиці був випадок, коли суд стягнув 20 000 доларів США за договором позики, однак відмовив у задоволенні вимог, заявлених на підставі боргової розписки, з мотивів відсутності в ній даних про позикодавця. Детальніше з рішенням суду можна ознайомитися за посиланням.

Саме тому недоліки в оформленні розписки можуть бути використані боржником для затягування процесу, подання заперечень або формування альтернативної версії подій. У таких випадках адвокату доводиться не просто посилатися на судову практику, а фактично відновлювати картину правовідносин між сторонами. З практичної точки зору це означає просту річ: чим менш коректно складена боргова розписка, тим більший обсяг правової роботи знадобиться для доведення вимог у суді. І навпаки — чітке формулювання умов позики та належна ідентифікація сторін зменшують ризики та підвищують шанси на успішне стягнення боргу.

Строк виконання зобов’язання за розпискою визначається датою, до якої позичальник повинен повернути кошти. Порушення цього строку відкриває для кредитора можливість звернутися до суду за захистом свого права. При цьому застосовуються правила позовної давності. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. Саме в межах цього строку кредитор повинен подати позов про стягнення заборгованості, щоб уникнути ризику відмови у задоволенні вимог через пропуск строків.

Якщо розписка містить конкретну дату повернення коштів, відлік позовної давності починається з наступного дня за кінцевою датою. Якщо ж строк повернення не визначено, перебіг позовної давності розпочинається з дати, коли позичальник не виконав вимогу кредитора щодо повернення позики. Закон також передбачає спеціальні строки позовної давності для окремих категорій вимог. Наприклад, для стягнення неустойки (штрафу або пені) застосовується однорічний строк.

Питання позовної давності не зводиться до механічного підрахунку трьох календарних років. Хоча відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки, фактичний строк, у межах якого може бути заявлена вимога до суду, у кожній конкретній справі потребує окремої правової оцінки.

Це пов’язано з тим, що українське законодавство передбачає випадки, коли перебіг позовної давності може зупинятися або перериватися. У таких ситуаціях строк позовної давності або починає відліковуватися заново, або не спливає протягом певного періоду. Отже, календарний проміжок часу між виникненням права вимоги (наступний день після дати кінцевого повернення позики) та зверненням до суду не можна ототожнювати зі строком позовної давності.

Практика останніх років наочно підтверджує значення цих норм. З 12 березня 2020 до 30 червня 2023 на всій території України було введено карантин, у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19. Законом від 30 березня 2020 № 540-IX Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії такого карантину строки позовної давності, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжувалися на строк його дії.

24 лютого 2022 року в Україні було введено правовий режим воєнного стану. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинявся на строк його дії. Таким чином, під час карантину строки позовної давності були продовжені, а з моменту введення воєнного стану — їх перебіг було зупинено.

Водночас Законом України № 4434-IX положення щодо зупинення строку позовної давності на час воєнного стану було виключено. Це означає, що з 4 вересня 2025 року строки позовної давності знову почали обчислюватися за загальними правилами цивільного законодавства з урахуванням усього попереднього періоду їх продовження та зупинення.

Отже, визначення того, чи пропущено строк позовної давності у конкретній справі, потребує комплексного юридичного аналізу. Необхідно враховувати дату виникнення права вимоги, умови виконання зобов’язання, а також вплив карантину, воєнного стану та змін законодавства на перебіг строків. У цьому контексті відповідь на питання «скільки часу дійсна розписка» не зводиться до визначення певного фіксованого строку. Закон не оперує поняттям строку дії боргової розписки як документа. Ключове значення має саме строк позовної давності — період, у межах якого кредитор може звернутися до суду з вимогою про захист свого права.

Якщо на цьому етапі перед вами стоїть завдання визначити строк позовної давності, оцінити процесуальні ризики та реальні шанси на стягнення заборгованості за борговою розпискою у судовому порядку — залиште заявку на консультацію адвоката. У межах консультації ми проведемо комплексний аналіз обставин вашої справи, розрахуємо строки позовної давності та надамо професійну правову оцінку ситуації.