Розписка про отримання коштів: як позичити кошти безпечно?

Розписка — юридичний документ, який видається позичальником на підтвердження укладення договору позики. Незалежно від того, кому ви позичаєте гроші — родичу, другу або співробітнику, розписка є гарантією повернення ваших коштів. Борговий документ допоможе в разі виникнення суперечки та слугуватиме доказом в судовому процесі.

Попри те, що більшість вважає розписку зайвою формальністю, її відсутність може значно ускладнити процес повернення боргу, особливо якщо кошти надавалися в позику готівкою. Але крім наявності самої розписки, важливим є також і факт її правильного складення. Тому лише правильно складена розписка має юридичну силу.

Судова практика має багато прикладів, коли неправильно складена розписка чи договір позики оберталися безповоротними збитками для кредитора. До найчастіших помилок можна віднести:

• договір позики та розписка складені особою, яка не має повного обсягу цивільної дієздатності або дієздатною особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;
• договір позики та розписка складені під впливом тяжкої обставини, помилки або внаслідок обману;
• зміст розписки є суперечливим та не підтверджує факт отримання коштів у позику;
• договір позики та розписка складені без реального волевиявлення або під примусом;
• договір позики містить ознаки фіктивного правочину;
• розписка або договір позики мають ознаки підроблення.

Якщо ви бажаєте убезпечити свої фінанси від втрати та бути впевненими в тому, що кошти будуть точно повернуті — зверніться за консультацією до адвоката. Фахівець допоможе уникнути критичних помилок, перевірить договір позики та розписку на відповідність законодавству, а також надасть юридичну консультацію. Не ризикуйте своїми фінансами — допомога адвоката при наданні коштів у позику може врятувати ваші гроші від втрати.

Розписку повинен складати саме позичальник, а не позикодавець. Документ краще написати від руки, адже це дозволить уникнути підозри у його достовірності. Уникайте скорочення імен, цифр чи дат. Наприклад, якщо сума вказана лише цифрами без дублювання прописом, це може викликати сумніви щодо правильності її зазначення.

Закон не встановлює обов'язкових вимог до змісту розписки. Водночас правильність її складення напряму впливає на те, чи будуть повернуті вам кошти, які ви вирішили позичити. Ось ключова інформація, яку варто зазначити у розписці:

• повні дані сторін: ПІБ, реєстраційні номери облікових карток, адреси зареєстрованого місця проживання позичальника та позикодавця;
• сума та валюта позики: вказується як цифрами, так і прописом.
• дата повернення боргу: точна дата, коли борг має бути погашений.
• дата складання розписки та підпис позичальника.

Неточності у розписці здатні ускладнити доведення факту наявності боргових зобов’язань та вплинути на перспективи стягнення боргу в примусовому порядку. Саме тому документ повинен бути складений коректно, щоб у разі виникнення спору розписка виконувала свою доказову функцію в повному обсязі.

Розписка залишається дійсною навіть у разі відсутності паспортних даних сторін. Ідентифікація позичальника та позикодавця може здійснюватися за іншими персональними відомостями — реєстраційним номером облікової картки платника податків, датою народження, адресою зареєстрованого місця проживання чи іншим набором підтверджуючих даних. Закон не вимагає обов’язкового зазначення саме паспортної інформації, а отже її відсутність не позбавляє документ юридичної сили.

Навіть повна відсутність даних про позикодавця, не є проблемою для стягнення боргу в примусовому порядку з огляду на усталену судову практику. Наприклад, в Постанові від 26 липня 2023 у справі № 495/7179/19 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, вважається позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів, що спростовують зміст боргового документа, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє.

Такий підхід забезпечує сталий правовий орієнтир: недоліки в оформленні розписки не є підставою для автоматичного заперечення її дійсності, якщо документ дозволяє встановити фактичні відносини сторін та обсяг зобов’язання.

Строк виконання зобов’язання за розпискою визначається датою, до якої позичальник повинен повернути кошти. Порушення цього строку відкриває для кредитора можливість звернутися до суду за захистом свого права. При цьому застосовуються правила позовної давності. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. Саме в межах цього строку кредитор повинен подати позов про стягнення заборгованості, щоб уникнути ризику відмови у задоволенні вимог через пропуск строків.

Якщо розписка містить конкретну дату повернення коштів, відлік позовної давності починається з наступного дня за кінцевою датою. Якщо ж строк повернення не визначено, перебіг позовної давності розпочинається з дати, коли позичальник не виконав вимогу кредитора щодо повернення позики. Закон також передбачає спеціальні строки позовної давності для окремих категорій вимог. Наприклад, для стягнення неустойки (штрафу або пені) застосовується однорічний строк.

У певних випадках позовна давність може перериватися або поновлюватися згідно з правилами цивільного законодавства. Тому календарний проміжок між виникненням спору та зверненням до суду не завжди дорівнює фактичному строку позовної давності, який підлягає застосуванню при розгляді конкретної справи.