Стягнуто 75 200,44 грн за борговою розпискою з процентами 50% на місяць

У жовтні 2019 між фізичними особами було укладено договір позики, за умовами якого боржник отримав 30 000 грн. Борговою розпискою було встановлено обовʼязок позичальника повернути кошти до 01 грудня 2019, а також сплатити 50% за кожен місяць користування позикою.

Після спливу строку повернення, боржник взяте на себе зобовʼязання не виконав. Грошові кошти повернуті не були, проценти за користування позикою не сплачувалися. У подальшому боржник припинив виходити на звʼязок із позикодавцем, що унеможливило досудове врегулювання спору. У звʼязку з такими обставинами було прийнято рішення про звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Правова позиція була сформована з урахуванням того, що всі істотні умови позики — сума, строк її повернення та розмір процентів — чітко зафіксовані у борговій розписці та підтверджені підписом боржника.

Окрему увагу було приділено умовам договору в частині нарахування процентів за користування грошовими коштами. У борговій розписці сторони прямо погодили розмір процентів у сумі 50% за кожен місяць користування позикою. Зазначені умови не були оспорені боржником у встановленому законом порядку, що мало принципове значення для вирішення спору.

В процесі судового розгляду адвокат неодноразово брав участь у судових засіданнях. Водночас боржник ігнорував судові виклики та повідомлення, не отримав копії позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також не скористався правом подати відзив або надати будь-які пояснення по суті заявлених вимог.

З метою забезпечення належного повідомлення боржника про розгляд справи та дотримання вимог процесуального закону адвокатом було заявлено клопотання про виклик відповідача шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України. Зазначені процесуальні дії були вчинені з метою мінімізації ризиків можливого подальшого перегляду заочного рішення.

З огляду на те, що договір позики було укладено у жовтні 2019, одним із ключових ризиків у справі було питання дотримання строку позовної давності. У межах правової позиції адвокатом було окремо обґрунтовано, що строк позовної давності у даному випадку не є пропущеним, оскільки його перебіг зупинявся та переривався на підставах, визначених цивільним законодавством, що виключало застосування наслідків його спливу.

Іншим істотним ризиком було те, що суд при вирішенні спору міг дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру процентів за користування позикою. У звʼязку з цим адвокатом було детально обґрунтовано, що розмір процентів у сумі 50% за кожен місяць користування грошовими коштами був узгоджений сторонами, відповідав їх волевиявленню та принципу свободи договору.

Окремо було звернуто увагу суду на те, що позика надавалася без забезпечення, що обʼєктивно створювало підвищений ризик її неповернення. Саме встановлення процентної ставки у розмірі 50% за кожен місяць користування грошовими коштами забезпечувало баланс інтересів сторін: позикодавець усвідомлював ризик неповернення коштів і був готовий його нести на визначених умовах, а позичальник, своєю чергою, добровільно погодився отримати грошові кошти у позику саме під такий розмір процентів.

Крім того, адвокатом було забезпечено належне правове обґрунтування кожної складової заявленої заборгованості, зокрема суми основного боргу, процентів за користування позикою, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Подані докази та правова позиція сторони позивача були враховані судом під час вирішення спору по суті.

Заочним рішенням Основʼянського районного суду м. Харкова позов задоволено повністю. З боржника стягнуто суму основного боргу у розмірі 30 000 грн, проценти за користування позикою у розмірі 50% за кожен місяць користування грошовими коштами, інфляційні втрати та 3% річних. Загальна сума стягнення склала 75 200,44 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили та підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». З повним текстом документа можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.