Стягнуто понад 49 000 доларів США та 3 000 євро за договорами позики

Спір виник у зв’язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань щодо повернення коштів, отриманих за низкою письмових договорів позики. Відповідно до умов цих договорів позикодавець надав значні суми коштів у доларах США та євро зі сплатою процентів у розмірі 7% на місяць. Строки повернення коштів були визначені договорами та підтверджувалися підписаними борговими розписками.

Після настання встановлених строків повернення позики боржник свої зобов’язання не виконав, на зв’язок не виходив та не вживав жодних заходів для врегулювання заборгованості. За відсутності перспектив добровільного врегулювання спору клієнт доручив адвокату звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Між фізичними особами було укладено декілька договорів позики, оформлених борговими розписками. За умовами цих документів позичальник отримав значні суми коштів у доларах США та євро для розвитку власного бізнесу та зобов’язався повернути їх у погоджені сторонами строки.

Після спливу строків повернення боргу взяті на себе зобов’язання виконані не були. Спочатку боржник систематично відкладав повернення коштів, посилаючись на різні обставини, а згодом взагалі припинив виходити на зв’язок із позикодавцем. У зв’язку з відсутністю реальної можливості врегулювати спір у досудовому порядку було прийнято рішення про звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Правова позиція у справі ґрунтувалася на тому, що факт передачі грошових коштів, їх розмір та обов’язок повернення були належним чином підтверджені письмовими розписками, складеними та підписаними боржником. Зміст документів дозволяв однозначно встановити як суму заборгованості, так і факт виникнення зобов’язань між сторонами.

Одразу після підготовки позовної заяви адвокатом було вжито заходів для забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення. З урахуванням значного розміру заборгованості та поведінки боржника існував обґрунтований ризик відчуження належного йому майна після отримання інформації про поданий позов.

З метою недопущення таких дій до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Суд погодився з доводами сторони позивача та застосував відповідні заходи забезпечення, що дозволило зберегти активи боржника для подальшого виконання рішення суду. З повним текстом документа можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Під час розгляду справи адвокат забезпечував повний процесуальний супровід спору, подавав необхідні документи та брав участь у судових засіданнях. Водночас відповідач жодного разу не з’явився до суду, не подав відзиву на позовну заяву та не надав будь-яких доказів або пояснень на спростування заявлених вимог.

Основним ризиком у справі була можливість відчуження майна боржником до моменту ухвалення судового рішення. За відсутності забезпечення позову навіть позитивне рішення суду могло б ускладнити або зробити неможливим фактичне повернення коштів. Саме тому ключовим елементом стратегії захисту стало своєчасне застосування заходів забезпечення позову. Накладення арешту на майно відповідача дозволило виключити ризики виведення активів та створило передумови для подальшого примусового виконання рішення суду.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов задоволено повністю. З боржника стягнуто за договором позики від 1 жовтня 2017 року в розмірі 934 євро 3 центів та 11247 доларів 33 центів, борг за договором позики від 1 грудня 2017 року в розмірі 2352 євро 65 центів та 23779 доларів 17 центів, борг за договором позики від 15 березня 2018 року в розмірі 5076 доларів США 84 центів та борг за договором позики від 15 червня 2018 року в розмірі 8952 доларів США 80 центів.

Загальна сума стягнення становить 49 056,14 доларів США та 3286,68 євро. Вказане судове рішення набрало законної сили та підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». З повним текстом документа можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.