Стягнуто 158 438,69 грн без розписки на підставі листування у месенджерах Viber та Telegram

На досудовому етапі боржник визнавав наявність заборгованості та протягом тривалого часу відкладав її повернення. Клієнт очікував добровільного виконання зобов’язань, погоджуючись на продовження строків, однак фактичного повернення коштів не відбулося.

Адвокат взяв на себе комунікацію з боржником та запропонував декілька варіантів досудового врегулювання заборгованості, включно з відстрочкою, розстрочкою та частковим прощенням боргу. Попри формальну згоду боржника на такі пропозиції, взяті на себе зобов’язання виконані не були, що зумовило необхідність звернення до суду.

Правова позиція у справі будувалася з урахуванням того, що відповідно до положень цивільного законодавства договір позики є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошових коштів. При цьому закон прямо допускає підтвердження укладення договору позики та його умов не лише розпискою, а й будь-яким іншим документом, який посвідчує факт передання коштів.

У цій справі ключовим доказом стала переписка сторін у месенджері Viber (а також Telegram), з якої вбачається визнання боржником факту отримання грошових коштів, погодження їх суми та строку повернення. Додатково правова позиція була підкріплена банківськими виписками, які підтверджували фактичне перерахування коштів на рахунок відповідача.

Окрему увагу було приділено обґрунтуванню допустимості електронного листування як письмового доказу та доведенню належності номера телефону, з якого велася переписка, саме відповідачу.

Під час розгляду справи адвокатом було забезпечено послідовне доведення факту існування договірних відносин між сторонами, незважаючи на відсутність формалізованого письмового договору. У судовому засіданні акцент було зроблено на сукупності доказів, які у взаємозв’язку підтверджували як факт передання коштів, так і обов’язок їх повернення.

Суду було надано витяги з переписки у месенджері Viber, з яких прямо вбачається визнання боржником отримання позики та погодження строків її повернення. Для усунення сумнівів щодо ідентифікації особи боржника було подано докази належності номера телефону відповідачу, зокрема інформацію з відкритих джерел та відповіді банківських установ.

Також адвокат ініціював витребування доказів безпосередньо судом, зокрема інформації від банку щодо належності карткового рахунку відповідачу та руху коштів по ньому. Це дозволило усунути можливі заперечення щодо факту отримання грошових коштів та їх призначення.

Відповідач відзиву на позов не подав, жодних доказів на спростування доводів позивача не надав та фактично не скористався своїми процесуальними правами.

Ключовим ризиком у цій справі була відсутність письмового договору позики або боргової розписки. На практиці подібні спори трапляються вкрай рідко, оскільки суди традиційно розглядають саме письмові документи як основний доказ існування позикових правовідносин. Судові справи, у яких факт позики доводиться виключно перепискою у месенджерах Viber або Telegram, є радше винятком, ніж сталою практикою.

Додатковим ризиком було можливе заперечення боржником належності акаунтів у месенджерах, з яких велася переписка, а відтак — спроба поставити під сумнів сам факт існування відносин позики. У подібних категоріях справ саме цей аргумент використовується боржниками для уникнення повернення коштів.

З урахуванням зазначених ризиків правова позиція будувалася не лише на поданні переписки як самостійного доказу, а на формуванні цілісної доказової картини. Суду було надано докази, які дозволяли ідентифікувати боржника як користувача відповідного номера телефону та акаунтів у месенджерах, а також підтвердити зв’язок між електронним листуванням і фактичним перерахуванням грошових коштів. Саме взаємозв’язок усіх доказів дозволив довести як факт існування зобов’язання, так і факт його невиконання боржником.

Окрему увагу у справі було приділено питанню процентів за користування грошовими коштами. Сторони не погоджували відсоткову ставку за договором позики, у зв’язку з чим проценти були заявлені та стягнуті відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України — на рівні облікової ставки Національного банку України. 

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06.10.2025 позов задоволено частково. З боржника стягнуто заборгованість за договором позики від 19 жовтня 2022 року в розмірі 158 438,69 грн, а також судові витрати.

Вказане судове рішення набрало законної сили та підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». З повним текстом документа можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.